Дуби-свідки: як громада Диканьки зберегла історичну спадщину для наступних поколінь
Кочубеївські дуби
Якщо ви ніколи не були в Диканьці, то ви нічого не знаєте про Полтавщину. Лише за пів години їзди від Полтави розташувалося мальовниче селище, що завдяки таланту Миколи Гоголя уславилося далеко за межами України. Проте мало хто знає, що саме в Диканьці, в затінку могутніх вікових дерев, народилася історія громадської ініціативи, яка зуміла об'єднати довкола спільної мети людей різного віку з різних куточків країни.
Живі свідки історії
Уздовж дороги, що колись з’єднувала Диканьку з Полтавою, височіють могутні Кочубеївські дуби — свідки багатьох історичних подій. Ці 600-800-річні велетні, висотою 20-22 метри, пам’ятають багато сторінок української історії.
За однією з легенд, ці дуби посадили генеральний суддя Війська Запорізького Василь Кочубей, перший офіційно визнаний власник частини Диканьки, та його свояк Іван Іскра. Алея дубів простяглася вздовж шляху, і деякі дослідники вважають, що дерева мають природне походження — їх просто залишили під час прокладання дороги.
Мазепинський дуб у Диканьці. Фото початку ХХ століття
«Поряд з дубами пролягає старовинний шлях, що раніше сполучав Диканьку з Полтавою. Мандрівники з міста прямували до Миколаївського лісу, огинали його і далі рушали до маєтку Кочубеїв. Імовірно, під час прокладання дороги зрілі дерева вже були, тож вирішили їх зберегти», – розповідає співробітниця музею.
У 1861 році ця алея нараховувала 68 дубів-велетнів, але час невблаганний, і до наших днів дійшло лише чотири із них. З кожним роком стан цих живих свідків історії погіршувався, і здавалося, що ще трохи — і вони зникнуть назавжди.
«Покажи дуб онукам»: ініціатива, що об’єднала
У 2014 році працівники Регіонального ландшафтного парку «Диканський» не просто забили на сполох — вони започаткували акцію для збереження пам’ятки природи. Проаналізувавши ситуацію, фахівці встановили, що Кочубеївські дуби всередині дуплясті, а отже, живлення вони отримують через кору та коріння. Тому вкрай важливо було захистити ці ділянки від витоптування. Але як втілити це на практиці? Встановити таблички із заборонами чи поставити огорожу? Та головне — чи зупинить це тих, хто прагне «обійнятися» з дубами заради цікавості чи фото?
У Диканьці довго міркували, як спонукати відвідувачів регіонального парку дбати про збереження дубів. І рішення знайшлося!
Рятувальна місія переросла у справжню народну ініціативу, яка зацікавила людей не лише Диканьки, а й усієї України. Для Кочубеївських дубів організували акцію «Покажи дуб онукам» і встановили навколо них огорожу з іменними табличками учасників.
Директорка Регіонального ландшафтного парку «Диканський» Ірина Черкаська
«Наша місія — навчити людей жити у ландшафтному парку, пишатися цим і цінувати. Бо поки що, на жаль, побутує думка, що життя у природоохоронній зоні — це лише зайві дратівливі обмеження», — розповідає директорка Регіонального ландшафтного парку «Диканський» Ірина Черкаська.
Іменний паркан: символ єднання та відповідальності
Особливість ініціативи полягала в тому, що паркан вирішили зробити «іменним» — кожна дерев’яна дощечка містила назву міста, селища або ім’я людини, яка долучилася до збереження пам’ятки природи. Це міг зробити будь-хто з охочих — незалежно від віку, соціального статусу чи регіону проживання, що продемонструвало справжню рівність можливостей у важливій справі.
Вже встановлений паркан з прізвищами учасників акції
Виготовили паркан учні та вчителі Диканської гімназії № 2 під керівництвом учителя біології та трудового навчання Андрія Кальника. Кожна штахетина коштувала 100 гривень — саме таку суму жертвували небайдужі громадяни з різних куточків України. Встановлювали паркан учні гімназії у травні 2017 року, долучитися могли всі бажаючі.
Учасники акції Максим Онацько та Яна Трутень під час встановлення паркана навколо дубів. 2017 р.
«Ми відчуваємо відповідальність за збереження пам’ятки природи для майбутнього покоління», — часто повторюють учасники акції. І саме ця відповідальність перед нащадками стала головним рушієм спільної справи.
Приєднуйтесь до збереження історичної спадщини!
Завдяки ініціативі відбулося щось більше, ніж просто захист старих дерев. Навколо ініціативи об’єдналися різні люди — від школярів до пенсіонерів, від місцевих жителів до гостей з-за кордону. Проєкт став справжнім символом єдності та солідарності українців, наочно продемонструвавши, що спільними зусиллями можна розв’язувати складні проблеми, не чекаючи вказівок згори.
І що найважливіше — ця ініціатива не залишилася одноразовою акцією. Вона перетворилася на традицію, яка продовжується й сьогодні.
Наступного разу, подорожуючи Полтавщиною, обов’язково завітайте до Диканьки та зверніть увагу на цей незвичайний паркан з іменними дощечками. А якщо бажаєте долучитися до збереження Кочубеївських дубів чи інших історичних пам’яток регіону, зв’яжіться з працівниками Регіонального ландшафтного парку «Диканський»: landpark@ukr.net, rlp.dykanskyi@gmail.com
Ваша підтримка важлива для збереження культурної спадщини України!