top of page
Збирати спогади, писати історію: у Березовій Луці вчителька зберегла пам’ять громади
Ініціатива вчительки з села Березова Лука демонструє, що демократія починається з особистої громадянської відповідальності. Вона здолала «стіну мовчання» та страху перед владою і дала змогу громаді осмислити й зберегти своє минуле. Збір історичних свідчень не словом, а ділом показав, як відстоювати право знати правду. Адже вільне суспільство неможливе без осмислення власної ідентичності.
Валентина Василівна Клименко працювала вчителькою історії, але вирішила взяти на себе значно більшу відповідальність, ніж робота в шкільному класі. Вона взялася активізувати громаду і зберегти пам'ять про минуле свого села для майбутніх поколінь.
Валентина Василівна Клименко
Розбити стіну мовчання
Коли над Україною нарешті замайорів синьо-жовтий прапор, для Валентини Василівни це означало не лише відновлення незалежної держави Україна, а й можливість вільно говорити про те, що десятиліттями залишалося під забороною. Працюючи в Березоволуцькій школі, вона розуміла: без знання правди про минуле неможливо виховати справжніх громадян.
Створений нею пошуковий загін "Пам'ять" поставив перед собою завдання — зібрати свідчення про голодомор 1932-1933 років у рідному селі. Однак виявилося, що найважчим завданням є не пошук документів в архівах, а переконування односельців поділитися спогадами про трагедії своїх родин. Люди відмовлялися розповідати. Страх, який десятиліттями жив у серцях простих селян, не відступав легко. Жахливі спогади про голод залишили незагоювані рани, а страх перед владою, яка раніше нищила людей і забороняла памʼять, й досі тримав селян у полоні мовчання.
Проте Валентина Василівна володіла найціннішою якістю справжнього педагога — терпінням. Рік за роком, дім за домом, розмова за розмовою вона поступово розтоплювала лід недовіри. Люди нарешті повірили, що час змінився, що їхні спогади важливі і потрібні. Величезний обсяг зібраних матеріалів став свідченням не лише трагедії голодомору, а й сили людського духу, здатного подолати страх заради історичної правди. Вся ця робота трималася виключно на ентузіазмі небайдужих людей, для яких доля рідного краю не була порожнім звуком.
Від болючої правди до усвідомлення власної історії
Занурившись в архіви спогадів про голодомор, Валентина Василівна усвідомила масштабність проблеми. Діти в селі росли, не знаючи власного коріння. Не існувало літератури чи відкритих джерел, з яких молодь могла б дізнатися про історію рідних місць. Брак достовірної інформації змушував покладатися на уривчасті розповіді та напівлегенди.
Так сформувався амбітний задум — створити повну історію села від найдавніших часів до сучасності. Розпочалася багаторічна кропітка праця. Валентина Василівна мандрувала архівами, відшукуючи згадки про Березову Луку в документах XVI століття. Вона записувала розповіді старожилів, зіставляла факти з народними переказами, перевіряла дати і події.
У 2014 році результатом спільної роботи вчительки та жителів громади стало видання книжки «Історія села Березова Лука». Цілісна картина життя громади протягом століть виявилася не лише краєзнавчою працею, а справжнім подарунком односельцям. Книжка народилася з особистої ініціативи і любові до батьківщини, без жодних офіційних доручень чи фінансування — як чистий вияв громадянської активності і відповідальності за збереження історії рідного краю.
Демократія через збереження пам'яті
Те, що зробила Валентина Василівна Клименко, виходить далеко за межі освітньої діяльності педагога. Взявши на себе громадянську відповідальність за збереження історії села, вона втілила на практиці демократичні принципи співпраці та участі. Мешканці села не залишилися пасивними спостерігачами — вони активно долучалися до створення книги, надаючи інформацію та підтримку. Так формувалося відчуття спільності та взаємодії.
Книжка стала джерелом історичної інформації для односельців, основою для освітніх програм та культурних заходів у селі. Місцева ідентичність отримала міцний фундамент, а зв'язки між поколіннями зміцніли завдяки спільній пам'яті.
Хоча створення книги було одноразовою подією, її вплив триває досі. Вона використовується в освітніх закладах, слугує прикладом для подібних ініціатив у інших громадах. Робота Валентини Клименко показала, як особиста ініціатива може сприяти збереженню історичної пам'яті та розвитку громадянської активності.
Історію записала Богдана Скрипай
bottom of page