Колектив працівників та учнів ліцею в Березовій Луці організував волонтерську майстерню
У селі Березова Лука волонтерська справа виросла з ініціативи вчителя трудового навчання Василя Михайловича Яременка. Його кабінет перетворився на місце, де працюють діти, колеги та мешканці села. «Так як у мене уроки трудового навчання та захисту Вітчизни, то ми на практиці патріотичне виховання і впроваджуємо. Діти покажуть, як все це робиться», — розпочинає розповідь Василь Михайлович, запрошуючи гостей.
«Ми тут усі - волонтери»
— Ви ж про Гадяцьке сафарі чули? У перші дні повномасштабного вторгнення вороги далеко просунулися вглиб України, у нашій громаді були за кількадесят метрів від села. А Гадяцьке сафарі - це правильна назва до того, як місцеві жителі окупантів зустрічали. Пізніше багато чоловіків у ЗСУ пішли. Я б і сам пішов, але вже на пенсії, тому роблю, що можу.
Василь Михайлович розповідає, що окопні свічки почали виготовляти невдовзі після початку повномасштабного вторгнення. Кабінет трудового навчання, який зазвичай наповнений запахом деревини та шумом інструментів, став волонтерською майстернею. Тут Василь Михайлович разом з колегами, учнями та небайдужими мешканцями села майструє окопні свічки.
Процес виготовлення свічок досить простий, але потребує уважності та злагодженості. Банки, картон та віск — ось основні компоненти. Нарізати картонні смужки, щільно скрутити їх, вставити у бляшанки, а потім залити розплавленим парафіном. Кожен етап має значення, адже від якості виготовлення залежить, як довго горітиме свічка і наскільки ефективно вона виконуватиме свої функції.
— Спершу у нас був великий дефіцит порожніх бляшанок. Шукали по всьому селу. А потім люди переказували одне одному, хтось почав збирати для нас в одному місці, хтось — в іншому, то вже нестачі не було, — пригадує пан Василь і пояснює, як у майстерні розподіляють завдання. — Учні в нас скручують картон, формують заготовки, а гарячий віск заливають дорослі. Бувало, діти накрутять заготовок удень, а кочегари вночі на чергуванні заллють — і на ранок вже готова партія свічок на відправку на фронт.
Василь Яременко
Статистика добрих справ
У волонтерській майстерні ліцею підраховують, скільки і чого зробили для фронту. На час запису цієї історії відправили вже понад 4 тисячі окопних свічок і кілька пічок.
— Ми все відправляємо адресно, тим, хто просить. У відповідь отримуємо подяки, фотографії. Якщо чесно, то подяка нам і не треба, нам важливо - допомога і, звісно ж, перемога. Окопна свічка — це не просто джерело світла. Це можливість зігрітися, закип’ятити кружку чаю. Зрештою, просто погріти пальці, щоб у відповідальний момент воїн натиснув на спусковий гачок.
Виготовили у майстерні і кілька міні пічок, які годяться для приготування їжі та просушування одягу, проте, на жаль, цей атрибут дорожчий у виготовленні, тому збільшити кількість не вдається.
Ще один напрямок в діяльності майстерні дорослі соромляться називати доброю справою і займаються цим самостійно: на прохання воїнів роблять їм цигарки-самокрутки із вирощеного в селі тютюну. «Ми дітей до цієї роботи не залучаємо, але й не ховаємося від них. Війна - на всіх одна, разом її проживаємо, разом у нашій волонтерській майстерні працюємо, тому секретів не тримаємо. У війську служать курці, і вони просять тютюну. Коли діти побачили, що дорослі роблять самокрутки для солдатів, то була в нас із дітьми дискусія про шкідливі звички, їх вплив на здоров’я. Почули ми від дітей, що дорослі вимагають одне, а самі роблять інше. Тоді учні вирішили, що зроблять для наших упаковок із цигарками попереджувальні написи про шкоду куріння. Наприклад, «Здоров’я не додасть, але заспокоїть», — розповідає Василь Яременко.
Плече до плеча: як громада проживає тяжкі часи
У Березовій Луці війна навчила людей не замикатися у відчаї, а гуртуватися і підтримувати одне одного. Спільна праця дітей і дорослих стала прикладом того, як під час кризи формується культура взаємодопомоги та співпраці. Разом долаючи труднощі, дорослі і малі жителі громади розвивають культуру участі, зміцнюють горизонтальні зв’язки і довіру, які є фундаментом локальної демократії.
Над історією працювала Богдана Скрипай