Колектив працівників та учнів ліцею в Березовій Луці організував волонтерську майстерню
У селі Березова Лука волонтерська справа виросла з ініціативи вчителя трудового навчання Василя Михайловича Яременка. Його кабінет перетворився на місце, де працюють діти, колеги та мешканці села. «Так як у мене уроки трудового навчання та захисту Вітчизни, то ми на практиці патріотичне виховання і впроваджуємо. Діти покажуть, як все це робиться», — розпочинає розповідь Василь Михайлович, запрошуючи гостей.
«Ми тут усі - волонтери»
— Ви ж про Гадяцьке сафарі чули? У перші дні повномасштабного вторгнення вороги далеко просунулися вглиб України, у нашій громаді були за кількадесят метрів від села. А Гадяцьке сафарі — це правильна назва до того, як місцеві жителі окупантів зустрічали. Пізніше багато чоловіків у ЗСУ пішли. Я б і сам пішов, але вже на пенсії, тому роблю, що можу.
Василь Михайлович розповідає, що окопні свічки почали виготовляти невдовзі після початку повномасштабного вторгнення на замовлення вояків-односельців. Кабінет трудового навчання, який зазвичай наповнений запахом деревини та шумом інструментів, став волонтерською майстернею. Тут Василь Михайлович разом з колегами, учнями та небайдужими мешканцями села майструє окопні свічки.
Процес виготовлення свічок досить простий, але потребує уважності та злагодженості. Банки, картон та віск — от і всі основні компоненти. Нарізати картонні смужки, щільно скрутити їх, вставити у бляшанки, а потім залити розплавленим парафіном. Кожен етап має значення, адже від якості виготовлення залежить, як довго горітиме свічка і наскільки ефективно вона виконуватиме свої функції.
— Спершу у нас був великий дефіцит порожніх бляшанок. Шукали по всьому селу. А потім люди переказували одне одному, хтось почав збирати для нас в одному місці, хтось — в іншому, то вже нестачі не було, — пригадує пан Василь і пояснює, як у майстерні розподіляють завдання. — Учні в нас скручують картон, формують заготовки, а гарячий віск заливають дорослі. Бувало, діти накрутять заготовок удень, а кочегари вночі на чергуванні заллють — і на ранок вже готова партія свічок на відправку на фронт.
Василь Яременко
Статистика добрих справ
У волонтерській майстерні ліцею підраховують, скільки і чого зробили для фронту. На час запису цієї історії відправили вже понад 4 тисячі окопних свічок і кілька пічок.
— Ми все відправляємо адресно, тим, хто просить. У відповідь отримуємо подяки, фотографії. Якщо чесно, то подяка нам і не потрібна, нам важлива допомога і, звісно ж, перемога. Окопна свічка — це не просто джерело світла. Це можливість зігрітися, закип’ятити кружку чаю. Зрештою, просто погріти пальці, щоб у відповідальний момент воїн натиснув на спусковий гачок.
Виготовили у майстерні і кілька міні-пічок, які годяться для приготування їжі та просушування одягу, проте, на жаль, цей атрибут дорожчий у виготовленні, тому збільшити кількість не вдається.
Ще один напрямок в діяльності майстерні дорослі соромляться називати доброю справою і займаються цим самостійно: на прохання воїнів роблять їм цигарки-самокрутки із вирощеного в селі тютюну. «Ми дітей до цієї роботи не залучаємо, але й не ховаємося від них. Війна — на всіх одна, разом її проживаємо, разом у нашій волонтерській майстерні працюємо, тому секретів не тримаємо. У війську служать курці, і вони просять тютюну. Коли діти побачили, що дорослі роблять самокрутки для солдатів, то була в нас із дітьми дискусія про шкідливі звички, їх вплив на здоров’я. Почули ми від дітей, що дорослі вимагають одне, а самі роблять інше. Тоді учні вирішили, що зроблять для наших упаковок із цигарками попереджувальні написи про шкоду куріння. Наприклад, «Здоров’я не додасть, але заспокоїть», — розповідає Василь Яременко.
Плече до плеча: як громада проживає тяжкі часи
У Березовій Луці війна навчила людей не замикатися у відчаї, а гуртуватися і підтримувати одне одного. Спільна праця дітей і дорослих стала прикладом того, як під час кризи формується культура взаємодопомоги та співпраці. Разом долаючи труднощі, дорослі і малі жителі громади розвивають культуру участі, зміцнюють горизонтальні зв’язки і довіру, які є фундаментом локальної демократії.
Над історією працювала Богдана Скрипай