Туристичний маршрут «Паляниця єднання»: традиція, яка згуртувала громаду
Ще до початку повномасштабного вторгнення в Приютівській громаді діяли кілька туристичних маршрутів, ініційованих місцевими активістами. Вони охоплювали села Приютівка, Новоселівка, Лікарівка та Протопопівка. Одним із найяскравіших і найстійкіших став маршрут «Паляниця єднання», який нині об'єднує найцікавіші місця селища Приютівка та села Протопопівка.
Від ідеї до втілення
Історія маршруту почалася понад 10 років тому з ініціативи жінок-активісток Протопопівки: Ніни Ляшко, Тетяни Дубенко та Валентини Портної. Їхню ідею підтримали у відділі культури і туризму Олександрійської РДА, який у співпраці з Протопопівською сільською радою розробив маршрут для популяризації сільського туризму.
До справи долучилися також власники зелених садиб та інші мешканці громади. Маршрут отримав назву «Коровай дружби» і об'єднав представників корейської, болгарської та німецької громад. Саме тоді з'явилася перша садиба — етнографічний музей-світлиця Ніни Ляшко, яка стала зразком збереження побуту та національної пам'яті.
До маршруту також увійшли зелена садиба «Вербиченька», мале підприємство «Неємія» і ландшафтний заказник «Велика та мала скелі».
«Маршрут був створений для популяризації сільського побуту та культурного різноманіття. Ми хотіли, щоб наші традиції побачив світ», — згадує Валентина Портна.
У 2022 році маршрут отримав нову назву — «Паляниця єднання». Це був символічний жест, що відповідав духові часу.
«Коли почалася війна, всі жартували: скажи "паляниця" — і стане зрозуміло, хто ти. Це слово стало перевіркою на "свій — чужий". Ідею нової назви маршруту запропонувала пані Валентина, і її підтримали всі», — розповідає бібліотекарка Валентина Леонтієва.
Валентина Леонтієва
Місця сили: нові локації та популярність маршруту
До оновленого маршруту увійшли не лише старі знакові локації, а й нові туристичні магніти. Набережна Приютівського парку, пішохідний міст, церква Йосипа Обручника в Березівці, Морозівський розріз, а також ландшафтний заказник із лікувальним озером та рідкісною флорою і фауною — усе це туристи можуть побачити протягом однієї подорожі.
«Це маршрут, який розвивається щороку. Люди самі пропонують нові локації, допомагають з упорядкуванням і зустрічають гостей», — зазначає завідувачка сектору культури та туризму Олена Панцевич.
Олена Панцевич
За словами екскурсоводки Валентини Портної, лише за минулий рік маршрут відвідали понад шість тисяч туристів з Полтави, Кропивницького, Кременчука та Києва.
«Ми провели 57 екскурсій. Люди приїздять родинами, класами, спільнотами. Їм цікаво, бо тут усе справжнє. Частують наливками, пампушками, варениками. Це сільська гостинність у дії», — додає вона.
Валентина Портна
Деякі локації на маршруті безплатні для туристів — зокрема, візит до парку та пішохідного мосту. Відвідування «зелених садиб» із гастрономічним туром обійдеться одному туристу в 350–550 грн. На окремих локаціях гостей частують унікальними стравами Приютівського краю: українськими наливками, винами, варениками, пампушками. Також проводяться майстер-класи — від писанкарства до розпису пряників і свічкарства.
Розвиток туристичної галузі став для Приютівської громади не лише способом популяризації традицій, а й джерелом нових фінансових можливостей. Кожна господиня може перетворити своє хобі на справу життя, а громада — зміцнити власний імідж і привабливість.
Ландшафтний заказник: природа, що лікує
До маршруту «Паляниця єднання» також входить поїздка до ландшафтного заказника «Велика та мала скеля», який розташований поблизу села Протопопівка і займає площу 15 гектарів. Це місце приваблює не лише мальовничістю, а й унікальними цілющими властивостями.
«На території заказника розташоване лікувальне озеро, що утворилося на місці кар'єру 1936 року, коли тут видобували цінний будівельний камінь. Після припинення робіт кар'єр затопило, і утворилася водойма, багата на йод та бром. У ній водиться дрібна риба та раки», — розповідає місцевий географ Леонід Балацький.
Крім цілющої води, заказник вражає розмаїттям флори і фауни. Тут зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України: келерія гребінчаста, типчак, ковила волосиста, сон-трава, шавлія лікарська. Можна зустріти чимало видів тварин і птахів — вужів, ящірок, куріпок, журавлів, лелек, зозуль, ластівок, лисок, а подекуди навіть черепах.
Ландшафтний заказник «Велика і Мала Скеля»
«Вишнева садиба»: серце маршруту
Найпопулярнішою локацією маршруту стала «Вишнева садиба» у Протопопівці, створена трьома жінками — Валентиною Портною, Мирославою Пономаренко та Іриною Цюнею. Садиба є одночасно музеєм-світлицею, культурним центром, гастрономічним осередком і місцем сили.
«У музеї-світлиці "Вишнева садиба" ви дізнаєтеся про побут і традиції української сім'ї. Тут і батьківська хата з піччю та всім необхідним начинням, і вміст двох старовинних родинних скринь з рушниками, одягом, прикрасами, світлинами родини. Доторкнетеся до споконвічної традиції українців — створення рукотворних шедеврів: писанок, крапанок, дряпанок. Зможете пройти майстер-клас із зав'язування хустки та взяти участь у народних розвагах. А діти з радістю розмалюють медово-імбирні пряники, які одразу можуть скуштувати. Також на відвідувачів чекає смачна дегустація українських страв: вареників з картоплею, налисників з м'ясом, накладанців, паляниці. Дорослі можуть скуштувати вишневої наливки або крафтових алкогольних напоїв», — розповідає Мирослава Пономаренко.
«Це не бізнес. Це наше хобі й наша любов», — додає Ірина Цюня.
Жіноче лідерство та розвиток громади
Показово, що рушійною силою всього маршруту є саме жінки. Вони не лише створили садиби, а й стали гідами, майстринями, організаторками. Їхня діяльність демонструє приклад рівних можливостей, локального лідерства та культурної самореалізації.
«Те, що ми робимо, дає нам відчуття цінності. Ми бачимо результат і розуміємо, що це потрібно людям», — каже Валентина Портна.
Нові садиби щороку долучаються до маршруту. Серед останніх — екосадиба Олени Святець із лавандовою галявиною, медом і крафтовими напоями.
Набережна Приютівського парку: оазис на березі Інгульця
Ще однією популярною локацією маршруту є Набережна Приютівського парку та новозбудований пішохідний міст. Ландшафтний парк розташований на території Приютівської селищної ради — це справжній оазис на березі річки Інгулець.
Тут є гарні пішохідні доріжки, лавки з ліхтарями, різнобарв'я квітів та зелених насаджень. Усе для відпочинку, релаксу чи довгих розмов. Можна влаштувати пікнік або посидіти за столиками. Є два пірси й вихід до пляжу. Вхід безплатний, поряд — зручна стоянка. Парк розташований за 8 км від міста Олександрія.
«Поруч з парком збудований чудовий пішохідний міст, який також дуже приваблює туристів та поціновувачів зелених зон», — зазначає Наталія Луценко, методист КУ «Центр культури та дозвілля».
Цінності, що втілюються на практиці
Маршрут «Паляниця єднання» — це приклад того, як демократичні цінності працюють на рівні громади. Тут втілюються участь кожного і кожної, рівні можливості для мешканців різного віку й походження, повага до людської гідності та різноманіття. А також — спільна відповідальність.
«Ніхто не змушує когось щось робити. Просто є бажання долучитися. І це надихає», — зауважує Олена Панцевич.
Місцеві мешканці проводять благодійні заходи, донатять на волонтерські ініціативи, підтримують дітей із вразливих груп.
«Це не просто туризм. Це форма самоорганізації. Ми самі створили цей простір — і самі ним пишаємося», — каже одна з учасниць ініціативи.
Традиція, що триває і розвивається
Маршрут не є разовою подією. Це стало традицією: у туристичний сезон громада регулярно проводить екскурсії, приймає гостей, оновлює програми, залучає нових учасників. З двох садиб за кілька років їхня кількість зросла до сімнадцяти. І це — жива структура, яка змінюється разом із людьми.
«Ми хочемо, щоб діти, які виростають тут, відчували гордість за свій край. І щоб у кожного було відчуття: я — частина цього», — підсумовує Валентина Портна.
Це історія про спільність. Про локальну дію. Про демократію не в теорії — а в практиці, що наповнює простір, дає голос кожному і створює майбутнє з любові до рідного краю.