Від ідеї до втілення

​

Першим поштовхом до змін став молодіжний хіп-хоп фестиваль «Світло», який з 2009 року проходив у Войнівці. Початково, до 2012 року, він відбувався у сільському будинку культури, а з 2013 по 2019 рік перенісся просто неба — на занедбану ділянку біля церкви. Саме тоді для його проведення встановили сцену, яка дала нове дихання території, де до того просто росла трава.

Одним з організаторів фестивалю був Сергій Фіртич — місцевий активіст, військовослужбовець і молодіжний служитель у протестантській церкві. За його ініціативою фестиваль збирав хіп-хоп виконавців з різних куточків України й став подією, яка об'єднувала молодь, залучала нових гостей і змінювала сприйняття села.

Учасники приїздили з Києва, Сум, Запоріжжя, Мирнограда, Харкова та інших міст. Щороку фестиваль збирав близько 150 глядачів. У 2020 році через пандемію фестиваль було скасовано, а у 2021-му відбувся в сусідній Приютівці. Згодом організатори вирішили завершити цю главу історії, але ідея трансформації набула нового життя.

Сергій мав бачення, віру і досвід згуртування людей. Його надихали односельці та саме село, що, за його словами, «надзвичайно мальовниче і заслуговує на більше місць для відпочинку».

«Я мав бажання створити місце, у якому буде комфортно почуватися мешканцям села. І мене підтримали», — наголошує він.

До ініціативи долучилася і місцева влада — завдяки цьому на території з'явився невеликий спортивний комплекс із тренажерами. Протягом кількох років тут поступово облаштовували турніки, бруси, лавки. Встановили дитячий майданчик, який одразу наповнив територію дитячими голосами та зробив її привабливою для родин.

У 2022 році ініціатива набрала нових форм, був створений простір, що отримав ім'я — «Колесо». Назва символічна. Колесо — це рух, безперервність, життя. Це і форма планети, і світла, і частина того самого воза, що колись їхав сільською дорогою.

«Поки ти рухаєшся — ти живеш. Усе, що дає світло, зазвичай кругле: планета, сонце, колесо. Тому і символ парку — колесо від воза», — пояснює Сергій.

​

Творчість, історія і барбекю зі швейної машинки

​

Парк створювали не за бюджетною програмою і не за інвесторським проєктом, а силами самих мешканців. Через інстаграм-сторінку села @voynivka.now запустили відкритий збір коштів, до якого кожен охочий міг долучитися гривнею. Вдалося зібрати понад 20 тисяч гривень на елементи благоустрою.

«Це постійний процес. І коштів завжди потрібно більше, але головне — люди підтримують. І це додає сили», — говорить Сергій.

Однією з перших локацій стала невелика зона з лавками, гойдалкою та вогнищем, де можна посидіти ввечері, заварити чай і просто побути разом. Саме тут почала регулярно збиратися молодь — не заради події, а просто щоб неформально поспілкуватися.

З часом з'явилася тематична зона «Музей замків» — куточок з антикварними предметами, які несуть у собі пам'ять і атмосферу. Тут є гасова лампа, світлини старої архітектури, елементи побуту з минулого століття. Частину експонатів принесли місцеві жителі, частину знайшли в інтернет-барахолках. Родзинкою став старовинний замок віком понад 60 років.

А є й місцевий дизайнерський хіт: мангал-барбекю, зроблений із газового балона і швейної машинки SINGER. Саморобний, унікальний, він став улюбленим місцем для вечірніх зустрічей і фотосесій.

Поступово парк поповнювався новими об'єктами: млином, прядка, подвійною лавкою, криницею, гніздом лелеки. Створено міні-канатну дорогу для дітей та підлітків. З'явилася алея з лавкою-гойдалкою, в якій хочеться затриматися надовго.

Кожен новий елемент — не просто декорація, а частина спільної історії села. Люди не лише давали гроші — вони приносили ідеї, матеріали, працювали власними руками.

«Парк — це моє хобі. Коли місце стає кращим — і мені краще. Це моє джерело натхнення», — зізнається Сергій.

​

Громада, яка дихає разом

​

Сьогодні парк «Колесо» — більше ніж територія для відпочинку. Це форма життя спільноти, спосіб бути разом, творити разом і відпочивати разом. Тут гуляють молоді батьки з дітьми, молодь збирається з гітарами біля вогнища, а мешканці виходять на толоки, щоб підтримати чистоту і впорядкованість.

Приїжджають і гості з інших міст — їх вражає атмосфера, тепло в деталях, турбота в кожному елементі. Усе тут зроблено з любов'ю — і це відчувається навіть незнайомим людям.

«Коли бачу, як діти граються на майданчику, а дорослі спокійно розмовляють на лавках — розумію, що ми створили те, чого так не вистачало нашому селу. Місце, де всі почуваються як вдома», — ділиться містянка пані Тетяна.

«Добре, що є де просто посидіти ввечері з друзями. З вогнем і гітарами. Справжній відпочинок — без телефонів, без метушні. Просто спілкування і музика. Таких місць дуже мало», — додає студент і активіст Сильвестр, який регулярно організовує тут неформальні зустрічі молоді.

Але найбільше, що отримала громада, — це усвідомлення власної сили. Люди побачили: не обов'язково чекати рішень «згори», якщо можна зробити щось своїми руками.

Демократія в дії

У цій історії легко побачити те, що зазвичай звучить абстрактно — цінності демократії. Парк з'явився не за чиїмось наказом і не завдяки великому фінансуванню. Його створили самі мешканці — ті, хто щодня проходить цією стежкою, садить кущ, кладе цеглину або переказує кілька гривень на розвиток.

Тут усе працює на довірі та ініціативі. Ніхто нікого не змушує прибирати чи фарбувати лавку — люди приходять, бо відчувають відповідальність за спільний простір. І кожен має своє місце: діти граються, дорослі відпочивають, старші неквапливо прогулюються. Це територія, де всі рівні — і ніхто не зайвий.

«Знаєте, що найцінніше? Тут ніхто не ділить людей на "своїх" і "чужих". Приїжджають гості з міста — і через пів години вже сидять з нами біля вогнища, наче знайомі роками. Це і є справжня українська гостинність», — розповідає Сергій.

У парку неважливо, хто ти за професією, політичними поглядами чи віком. Тут просто добре бути. І саме в цьому — повага до гідності кожного, бажання жити поруч, а не окремо від інших.

​

Мрії, що стають реальністю

​

Команда не зупиняється. Вони мріють розширити територію і навіть жартома називають «Колесо» майбутнім національним парком. Але за цими словами — не лише мрія, а цілком реальне підґрунтя: парк росте, змінюється, до нього долучаються нові люди, і щороку з'являється щось нове.

«У нас уже є плани розширення. Діти підростають — і їхні потреби теж змінюються. Головне, щоб кожне покоління знаходило тут своє місце», — ділиться Сергій.

Історія парку «Колесо» показує: достатньо лише одного бажання — покращити життя у своєму селі. Якщо воно підкріплене підтримкою громади, наполегливістю і любов'ю до свого краю — трансформується не лише ландшафт. Змінюється настрій, стосунки між людьми, і сам підхід до життя поруч.

Це доказ того, що демократія живе не в кабінетах чиновників, а в руках звичайних людей, які вирішили не чекати змін, а створювати їх самі. І коли таких історій стає більше — змінюється не лише село. Змінюється країна.

​