Міст між Приютівкою та Войнівкою об’єднав людей та відкрив нові можливості
Історія будівництва пішохідного мосту між Приютівкою та Войнівкою — це історія про те, як мрія кількох поколінь стала реальністю завдяки новим можливостям місцевого самоврядування. Реформа децентралізації дала громадам реальну можливість вирішувати проблеми, які десятиліттями здавалися нерозв'язними.
Річка Інгулець: окраса, гордість та… перешкода
Для села водойма — це справжній скарб. Але для жителів Войнівки і Приютівки річка Інгулець є неабияким викликом, тому що люди тут практично живуть “на два села”, більшість щодня долає річку, добираючись на роботу чи в інших справах, але мосту тут не було.
— У 60-х роках минулого сторіччя для того, щоб люди вільно пересувалися з одного села в інше, між Приютівкою та Войнівкою було збудовано поромну переправу, адже місцеві працювали у войнівському колгоспі та цукровому заводі. Також люди їздили до родичів. Проєкт побудови мосту зʼявився дуже давно, але реалізувати його все не вдавалося, — говорить староста Войнівки Михайло Ручйов.
— Ми отримували велику кількість скарг від населення, що незручно користуватися поромом через річку Інгулець, і перед початком об'єднання Приютівської громади на громадських слуханнях жителі села Войнівка озвучували проблему сполучення двох великих населених пунктів між собою. Це ще й питання безбар'єрності, безпеки, нових можливостей, — пригадує голова Приютівської громади Андрій Коломійцев.
— Гостро питання про будівництво мосту стояло ще з 2000-го року, — додає секретар Приютівської селищної ради Вікторія Лисенко. — І хоч письмових скарг не було, але на зустрічах жителів із депутатами, секретарем ради та головою громади постійно озвучувалося це питання. Мешканці обох населених пунктів піднімали його з різних причин. З їхніми пропозиціями і керівництво громади, і депутати погоджувалися, але ніхто не бачив шляхів, де шукати фінансування.


