Створення простору “Інсайд”: від порожньої кімнати — до місця сили
У складні часи відчуття плеча значить більше, ніж зазвичай. Сьогодні в Суботцях є таке місце, де люди можуть зібратися, щоб поспілкуватися і відчути підтримку. Це простір “Інсайт”, який жителі села Суботці облаштували для себе в приміщенні Будинку культури.
У дбайливих господарів добро не пропаде
В оновленому, відремонтованому сільському будинку культури було дві кімнати — технічні приміщення, які залишились після виїзду фірми-орендатора, що надавала послуги зв`язку. Просто забуті кімнати, де давно нічого не відбувалось. Без світла, без ремонту, без людей.
Однак для ентузіастів ці кімнати виглядали зовсім інакше. В їх уяві там могли збиратись люди, спілкуватись, навчатися, створювати щось корисне. Не кабінет і не офіс, а простір, де буде тепло — не тільки фізично, а й по-людськи.
«Хотілося зробити місце, де люди можуть бути просто собою. Без формальностей, без страху, без “а що скажуть”. Де можна говорити, чути і щось змінювати», — розповідає Тетяна Чабан-Блохіна, одна з учасниць ініціативної групи.
Перші кроки: коли трохи страшно, але поруч свої
Ідея створити простір об’єднала кількох однодумців. Тетяна Чабан-Грінчишина, Антоніна Бєлкіна (Ніконорова), Альбіна Діковіцька, Віталій Грінчишин, Тетяна Чабан-Блохіна вперто хотіли щось змінити. Так народилась команда самодопомоги «Едельвейс».
Спочатку був страх. Особливо коли мова зайшла про ремонт. Розетки не працюють, штукатурка сиплеться, все в пилу. Але це не єдина перешкода! Перед командою постали ще складніші задачі (усе вперше!): перше складання проєктної заявки, бюджету, постійні зміни та доопрацювання, переговори з донорами, із владою, із бізнесом.
Команді вдалося налагодити партнерство з громадою та бізнесом. Завдяки підтримці сільської ради, співпраці з ТОВ «Агрофірма «Хлібодар» та місцевими мешканцями з'явились матеріали, техніка, гарантії реалізації.
«Нам було страшно. Але це був наш страх, який ми проживали разом. І саме тому не зупинились», — згадує Антоніна Бєлкіна (Ніконорова).
Майже одночасно відбувалася робота за всіма напрямками проєкту: в одні дні проводили активності для жителів громади, в інші - працювали вечорами, ночами, після основної роботи. Писали тексти, міряли стіни, купували фарбу, клеїли шпалери, сміялись і сварились. Але не здавались.
Невдовзі в майбутньому просторі з`явилось світло: Олександр Марталога провів електрику. Віталій Грінчишин працював над стінами. Дівчата займались дизайном, дитячою кімнатою, плануванням простору.
«Це було неабияке навантаження і шалений драйв — шпаклювати після роботи чи фарбувати вночі. Але це давало відчуття, що ти щось змінюєш на краще. Не десь у теорії, а тут, поруч», — ділиться Тетяна Чабан-Грінчишина.
Команді вдалося налагодити партнерство з громадою та бізнесом. Завдяки підтримці сільської ради, співпраці з ТОВ «Агрофірма «Хлібодар» та місцевими мешканцями з'явились матеріали, техніка, гарантії реалізації.
Простір, що почав жити
У 2022 році простір запрацював. Сказати, що він став живою частиною громади відразу – буде перебільшенням. Але команда продовжувала докладати постійні зусилля, щоб залучати відвідувачів простору: проводили в «Інсайді» різноманітні навчальні заходи, поширювали інформацію про нове місце дозвілля і постійно пропонували щось нове, цікаве. Тож згодом “Інсайд” все-таки став підтримуючим осередком.
Одним із найбільш хвилюючих та відповідальних заходів стала фотосесія «Портрети сили», присвячена жінкам, чиї рідні загинули на війні. У кожному портреті — не героїзм, а справжня сила та життя.
У просторі є місце для всіх поколінь
Особливо цінним стало те, що тут знайшли себе й люди старшого віку. Група, яка спочатку приходила на арт-терапію від ГО «Вік щастя», згодом перетворилась на спільноту. Тепер вони приходять регулярно, малюють, розмовляють, підтримують одне одного.
«Від усієї душі вдячна, що маю змогу відвідувати простір. Вдячна за доброту, за теплоту кожному, хто сюди приходить. Тим паче, що я з переселенців, а зустріла в такі важкі години добрих та чуйних людей, навіть своїх земляків», - ділиться своїми враженнями Марія Дмитрівна Ященко, відвідувачка простору.
У воєнний час простір став особливо важливим. Це місце, де можна зібратись, поговорити, навчитися чомусь корисному, просто побути разом.
Також у просторі знаходить себе і молодь. Вони проводять кіновечори, навчаються, знімають відео, пробують нові активності.
Будь-хто з громади може звернутись із запитом для організації навчальних івентів або інших заходів для самоорганізації населення.
Після фіналу починається новий етап розвитку
Наразі команда «Едельвейс» працює над систематизацією та складанням плану заходів у просторі для ще зручнішої комунікації з жителями села.
Крім цього, отримавши досвід свого першого простору, активісти взялись за нову справу — створення молодіжного простору. У Суботцях хочуть відкрити молодіжний центр. Тож попереду — новий ремонт, нові зустрічі, нові надії.
Це не історія про гранти чи проєкти, а про людей, які не чекали дозволу, щоб зробити щось важливе. Просто в якийсь момент варто було зібратися разом, і щоб хтось сказав: “А давай зробимо?”, а всі інші підтримали. Так народжується спільна справа, яка згуртовує громаду і дає можливість доторкнутися серцем до таких цінностей демократії, як емпатія, довіра, повага, співучасть.
Текст і фото підготувала Тетяна Чабан-Блохіна